Краєзнавство є комплекс
наукових
дисциплін , різних за
змістом та
своїми методами
дослідження,
але такими
що ведуть у своїй
сукупності
до
єдиної мети – наукового
і
всебічного пізнання краю.
Мета: закріплення навичок і вмінь, закладених у початкових курсах
географії; сприяти реалізації освітнього принципу від загального до бачення
конкретного до загального; вчити учнів вести краєзнавчу пошукову та
дослідницьку діяльність з використанням знань з географії; навчати оформляти
результати власних досліджень.
Головний принцип : здійснення освіти на засадах дослідницької діяльності
учнів.
Головне завдання: організація діяльності учнів у вивченні об’єктів і
явищ найближчого географічного оточення у їх взаємозв’язку на місцевій
території.
Основні завдання роботи гуртка:
1. Допомога вчителю в
організації навчально – виховної роботи з вивчення рідного краю;
2. надання учням знань з
географії свого краю;
3. надання можливості
старшокласникам практично застосувати набуті знання, вміння та навички з
географії, використовувати різноманітні джерела інформації.
4. прищеплення навичок
навчальної праці, спостережливості, логічного мислення, пам’яті, естетичного
сприймання навколишнього середовища, ведення пошукової та науково –
дослідницької роботи;
5. виховання почуття справжнього
патріотизму;
6. прищеплення любові до малої
Батьківщини;
7. виховання любові та
бережливого ставлення до природи і
природних ресурсів рідного краю, встановлення принципів раціонального природокористування та охорони природи;
8. реалізація профорієнтаційних
заходів і свідомого вибору майбутнього шляху в житті;
9. виховання відповідальності за
свою справу в колективі;
РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ
Фізична
географія
|
№
з/п
|
Зміст заняття
|
|
|
1.
|
Краєзнавство – розділ
географічної науки.
|
|
|
2.
|
Географічне положення
території краю.
|
|
|
3.
|
Рельєф. Корисні копалини.
|
|
|
4.
|
Кліматичні умови. Погода.
|
|
|
5.
|
Водні ресурси. Гідрологія
краю.
|
|
|
6.
|
Рослинний світ.
|
|
|
7.
|
Тваринний світ.
|
|
|
8.
|
Ландшафти.
|
|
|
9.
|
Узагальнення і оформлення
матеріалів.
|
|
|
10.
|
Оформлення проекту.
|
Економічна
географія
|
№
з/п
|
Зміст заняття
|
|
|
1.
|
Вступне заняття.
|
|
|
2.
|
Населення. Кількість.
Густота.
|
|
|
3.
|
Національний склад.
Безробіття.
|
|
|
4.
|
Поселення. Типи поселень.
|
|
|
5.
|
Господарський комплекс.
|
|
|
6.
|
Сільське господарство.
|
|
|
7.
|
Транспортна мережа.
|
|
|
8.
|
Туристично – рекреаційні
можливості.
|
|
|
9.
|
Топоніміка краю.
|
|
|
10.
|
Узагальнення та оформлення
матеріалів.
|
|
|
11.
|
Оформлення проекту.
|
Я з того краю, де ростуть смереки,
Я з того краю, де живуть лелеки.
Я з того краю, де сопілка грає,
Я з того краю, де журби немає.
Я
з того краю, де росте калина,
Мій рідний краю, я твоя дитина.
Дніпропетровщина – це край
чудових історичних традицій і здобутків, всесвітньо визнаної козацької слави,
край талановитих, добрих і працьовитих людей, яскравих особистостей
загальнонаціонального і європейського масштабу, мальовничої природи, щедрої
землі та її багатих надр. Це справжня перлина української економіки, науки,
освіти, культури, скарбниця нетлінних надбань народної творчості, духовності,
мудрості. Не випадково край з найдавніших часів привертав до себе підвищену
увагу іноземців: його відвідували мандрівники, письменники, митці, вчені,
політичні та громадські діячі, численні делегації з різних куточків світу, про
нього писали і говорили як про могутній промисловий, сировинний,
інтелектуальний і культурний центр, взірець українського прогресу, в нього
інвестували свої капітали зарубіжні фірми, банки, підприємці. Водночас його
постійно намагалися «прибрати до рук», та, на щастя, край захистив себе й не
втратив своєї самобутності й індивідуальності.
Оволодіння
краєзнавчим матеріалом не може обмежуватися лише вивченням літературних та
історичних джерел. Діти повинні спостерігати
за природними явищами, брати участь у організації і
проведенні екскурсій і
походів. Тільки так можна навчити учнів не лише дивитися, а й бачити, не лише
знати, а й розуміти.
Саме це спонукало
членів туристсько – краєзнавчого гуртка Великоолександрівського НВК взяти
активну участь у експедиції «Моя Батьківщина – Україна» по напрямках «Геологічними стежками
України» та «Географія
рідного краю».
Там, де степи безкраї сивіють вдалині,
Де жайворонок грає на золотій струні,
Де річка сповиває дзвінкий барвистий рай –
Він тут, в моєму серці – коханий рідний край.
Ландшафти українського степу зачаровують
своєю неповторністю. Степ – це безкраї поля плоских низовин і невисоких
згладжених підвищень, просторі голубі плеса дніпровських водойм, озер і
лиманів. Степ — це білостінні українські села, що потопають у зелені садів та
барвистих квітів, тулячись до річок і потічків, до зелених левад. Український
степ – це штучні канали, що щедро напоюють спраглу землю. Степ має неповторний
аромат — аромат родючих українських чорноземів і духмяних квітів, а також
гострого запаху полину. Цей запах у спокійну спекотну пору тремтливо нависає
над полями. Восени і весною розораний степ виблискує своїм родючим чорним
ґрунтом, влітку – золотавими нивами пшениці і соняшнику. Серед цих неозорих
просторів i лежить cело Великоолександрiвка.
Між каменю струмочок в’ється,
Зелений килим трав шумить,
Краса ця Батьківщина зветься
І серце з захвату тремтить.
Вихід кристалічних порід на поверхню
Досліджуючи геологічну будову та сучасний рельєф території села, ми
зробили такі висновки:
Біла Скеля – геологічна
пам’ятка природи
На території села видобувають
будівельний пісок.
Ми розробили заходи по охороні рельєфу та боротьби з ярами:
Територія складена пухкими
породами – пісками, пісковиками, глинами. Ці породи легко розмиваються
водою. Густота яружно – балкової
системи становить 0, 01 км.
на 1 кв. км. Посилення ерозійних процесів
викликає і господарська діяльність людини, особливо неправильна оранка схилів.
Щоб на полях не утворювалися
яри, похилі місця треба розорювати упоперек. Щоб яри не збільшувалися, на
їхніх схилах треба садити дерева, кущі, висівати трави. Те місце, де починається яр,
можна бетонувати. Можна зробити відводи для
тимчасових потоків води.
Сама собою річка ця тече,
Маленька річечка, вузенька, як долоня.
Ця річечка Дніпра тихенька синя доня…
Ця річка колись була балкою. Про її
появу складено багато легенд. Ось одна із них. Одного разу влітку, коли дуже припікало сонце,
біг по балці вовк. І захотілося йому пити. Біжить він по балці і відчуває під
ногами прохолоду. Вовк зупинився і почав рити яму. І доти рив, доки в ямі не з’явилося
джерельце. Після того балка мало – помалу заповнилася водою, заросла очеретом.
Тоді люди і прозвали балку річкою Вовчою.
Вовча - ліва протока Самари.
Бере початок з джерел поблизу с.
Новоселівки в Донецькій області. Довжина річки – 323 км. Площа басейну – 13,3
тис. км. кв. Заплава на окремих ділянках заболочена.
Головні притоки: Мала Терса, Верхня Терса,
Гайчур, Сухі Яли, Мокрі Яли, Солона.
Назва притоки Гайчур пов’язана із
перебуванням у нашому краї половців і монголів. Гайчур складається з двох
тюркських слів:
“ гай – вільно, легко, “ ГУР” ( “
гул”) – степ, тобто річка, що вільно тече в степу.
Джерела живлення
річки:
Заходи по охороні річки:
Земля
моя – це гори і степи,
Навколо
злотом поле колоситься,
Яке
це щастя – гідно пронести
Сніп,
власноручно зібраний, пшениці !
Також ми досліджували місцеві ґрунти. І ось які висновки ми зробили:
На території села
сформувалися переважно ґрунти чорноземи звичайні. Це високо родючі ґрунти, що
мають значні запаси поживних речовин і гумусу. Вони сформувалися на лесах в
умовах недостатньої зволоженості під степовою рослинністю. Гумусний шар має значну
потужність – від 40 см.
до 1 метра
і більше. Високий вміст гумусу ( 8 - 15
%) та зерниста й грудкувата структура роблять їх найродючішими.
Горизонти ґрунту:
n
Гумусовий
n
Перехідний
n
Материнська порода
І ось наше пояснення причини погіршення якості
ґрунтів:
Постійна оранка ґрунтів призвела до зменшення запасів
гумусу та поживних речовин. Висока розораність земель
призвела до посилення водної та вітрової ерозії. Утворюються яри та балки, трапляються
вітрові та пилові бурі. Неправильний обробіток,
системні зрошування, внесення мінеральних добрив руйнують та виснажують ґрунти, знижують їх
родючість.
Ми розробили заходи щодо охорони ґрунтів:
Насаджувати дерева і кущі на
схилах ярів, щоб зупинити їх ріст. Схили височин розорювати
упоперек, щоб запобігти змиванню ґрунту тимчасовими водами. В міру зрошувати землі. Науково обґрунтовано вносити
мінеральні води. Дотримуватися меліоративних
заходів.
Є
багато квіток запашних,
Кожна квітка красу свою має.
Та
гарніші завжди поміж них
Ті, що квітнуть у Рідному Краї.
Для
степової зони характерна трав'яна степова
рослинність. Весною, коли в ґрунті ще достатньо вологи, з'являються ефемерні
рослини: півники, гіацинти, крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії, маки. До
настання спеки рослини відцвітають і дають насіння, їх наземна частина відмирає.
У ґрунті залишаються бульби, цибулини, кореневища, де накопичуються поживні речовини. Завдяки цим
речовинам рослини виростуть і розквітнуть наступної весни. Ранньоквітучі
рослини змінюються такими, які пристосувалися до спеки й нестачі вологи. Улітку
в степу з'являються полин, типчак, ковила. Одні рослини мають довге коріння, яким з глибини
дістають воду, в інших — жорсткі або вузькі опушені листки, через які
випаровується мало води. У середині літа від спеки починають висихати всі
рослини. Вітер підхоплює їх і котить клубками по степу (рослини-перекотиполе), витрушуючи дозріле насіння.
Дерева і кущі
зустрічаються на берегах водойм і в балках. Тільки там їм вистачає вологи
влітку, тільки там вони захищені від зимових морозів та весняних приморозків під
час цвітіння.
У степах іноді можна зустріти зарості тернику, шипшини, мигдалю, степової
вишні. Природні ліси в степах займають невелику площу. У балках та
ярах трапляються байрачні ліси, у заплавах річок заплавні. Вододільні
простори позбавлені природної деревної рослинності, але в багатьох районах степової
зони є штучно створені лісові масиви.
Ознайомлення з рослинним світом села
Ознайомившись з рослинним світом рідного краю, ми зрозуміли , що:
Територія села відноситься до
під зони різнотравно – типчаково – ковилового степу. На вододілах, на схилах
балок, ярів та річкових долин ростуть мигдаль степовий, дереза, шипшина, терен. Серед різнотрав’я
зустрічаються: горицвіт весняний, земляний горіх, подорожник, васильки, пирій,
тонконіг. Бобові представлені конюшиною
альпійською, вікою вузьколистою, стоколосом променистим, люцерною серпоподібною
та хмелеподібною.
Відвідавши
місцеве лісове господарство , дослідивши ліс, який був насаджений у 1959 році.
ми зрозуміли велике його значення для нашого села. Він дає нам деревину,
зберігає і відновлює фауну, очищує повітря. Захищає поля і ґрунти від вітрової
ерозії. А ще дає нам можливість дихати свіжим повітрям і ласувати смачними
грибами.
Ліс – наше багатство
Щоб зберегти рослини краю , ми розробили заходи по їх охороні
:
1. Охороняти рослини, особливо
ті, які занесені до Червоної та Зеленої
книги України.
2. Проводити природоохоронну
пропаганду та екологічне виховання населення.
3. Організувати роботу “ зелених
патрулів ”.
4. Виділяти заповідні території
для охорони рослин.
5. Насаджувати дерева, кущі,
квіти, трави.
6. Не знищувати рослин
Так розпочиналася наймасштабніша пожежа в нашому лісі
Журавель сів на хату,
А синичка – під стріху.
Колосяться у полі золотисті жита.
Пісня жайвора в небі несе
щастя і втіху,
Зігріває серденько Батьківщина свята.
Провівши екскурсії до лісу, водойм,
степу, ми познайомилися з тваринами, що мешкають в нашій зоні.
На прикладі крота та ящірки ми пояснили пристосування тварин до умов
існування:
Кріт
Має сильні передні кінцівки за
допомогою яких риє підземні ходи. Зір у кротів розвинений погано, оскільки під
землею суцільна темрява.
ЯЩІРКА
На
кінцівках має перетинки, роговий покрив тіла (для зменшення випаровування) .
Забарвлення тіла відповідає кольорам місцевості
(маскування
від ворога).
І знову ми запропонували заходи щодо охорони тваринного світу:
v
Виховання з дитинства природоохоронної свідомості.
v
Найсуворіша боротьба з браконьєрством.
v
Посилення інспекторського контролю.
v
Охорона від епідемій і антропогенних забруднень.
v
Розселення в зручні для існування місця.
v
Контроль за кількістю хижаків.
v
Ретельне дослідження рідкісних та зникаючих видів.
v
Розвиток заповідної справи.
Зеленіє село – диво - сонце розлито.
Дуже раді гостям у
господах завжди.
Коровай на столі і рушник
шовком шитий,
І джерельної вам тут наточуть води.
Наше рідне село розташоване
у живописному куточку
Дніпропетровщини, на березі тихоплинної
річки Вовчі. Поруч скромно
височить славнозвісна Бурханова
гора, яка відома кожному
мешканцеві села хоча
б тим, що він
хоча б раз
злітав з гори
на велосипеді , а потім
довго гоїв роздерті
до крові коліна
та лікті , але
хизувався перед товаришами
своєю сміливістю. З іншого
боку село притіняє хвойний
ліс , посаджений руками наших
дідів для захисту
від піщаних бур .
Наша земля , овіяна легендами
козацької вольниці , духом свободи, скроплена кров’ю
наших пращурів, які власним
життям платили за
свободу, рясно полита солоним
потом хлібороба. Оспівана в
піснях десятків поколінь
українців, як символ величної
краси природи та
духовної краси людини.
Багатобарвна мозаїка степів, віковічний шепіт
полину та ковили, високі степові
кургани, пісні
дзвінкоголосих джерел, тихий спокій
річкових заплав, золоте колосся
стиглого хліба, мальовнича краса – все
це наша земля.
Наше село прекрасне
по-своєму в будь – яку пору
року. Влітку воно пишно
буяє оксамитовою зеленню
садів і городів. Взимку потопає
у білосніжних снігових
кучугурах , а навесні село
аж тремтить від
очікування весняного пробудження
і новизни. Осінь щедро дарує
свої дари втомленим
трударям , які пишаються чорноземним
безкраєм , жовтогарячим
розмаєм соняшників, щедрим золотом
пшениці і не
жаліють своєї праці
задля процвітання рідного
села.
У кожному дворі
живуть працьовиті щедрі
люди, які завжди приймуть
подорожнього короваєм духмяного
хліба і глеком
джерельної води ,
заспокоюють тихим мудрим
словом і порадою.
А
ще заспівають української
пісні , та так
хвацько, що аж луна
піде гаєм! А
ще найменший житель
Великоолександрівки
розповість вам легенду
про річку Вовчу, яка
передається з покоління
до покоління з
молоком матері.
Краю мій ! Рідна
земле моя! Ти – найдорожче, що є
в кожного з
нас. Багато довелося
тобі пережити за
вікову історію, та ніякі
випробування не змогли
зломити твій дух і
твій безсмертний народ! Бо
найбільше багатство нашого
краю – це люди.
Відвідавши сільську раду, ми ознайомилися з населенням села і
зробили такі висновки
Всього в селі проживають 1854
особи.
З них :
n
0 -6 років – 98 чол.
n
6 -18 років – 268 чол.
n
18 -55 років – 1021 чол.
n
55 і старші – 467 чол.
|
Чоловіки
|
Жінки
|
|
1. 0 - 6 років – 47 осіб
2. 6 – 18 років – 128 ос.
3. 18 – 55 років – 534 ос.
4. Старші 55 років – 143 ос.
|
1. 0 - 6 років – 51 особи
2. 6 – 18 років – 140 ос.
3. 18 – 55 років – 487 ос.
4. Старші 55 років – 324 ос
|
Національний
склад населення села:
УКРАЇНЦІ РОСІЯНИ БІЛОРУСИ МОЛДАВАНИ ВІРМЕНИ ІНШІ НАРОДИ
1. Л.І. Зеленська
О.Є.Афанасьєв Географія рідного краю.
ВАТ « Дніпрокнига»,2006
2. Л.І. Зеленська Хрестоматія з
географії Дніпропетровщини 5 – 11 клас
ВАТ « Дніпрокнига»,2006
3. Географічний атлас
Дніпропетровська область.
ТОВ « Видавництво « Мапа», 2001
4. Л.І. Зеленська сонячні
стежини рідного краю: Географія Дніпропетровської
області: підручник для 5 кл .- Д: « Дніпро – VAL», 2003
